20 серпня 2026 року випускники групи MФ-52, що закінчили Івано-Франківський державний педагогічний інститут імені Василя Стефаника у 1986 році, зібралися в стінах рідної альма-матер. 40 років, які відділяють випускників від студентської пори, є великим і плідним шляхом, що подолав кожен із них. 40 років – це ціла епоха. За цей час багато чого змінилося: країна, суспільство, технології, педагогічний інститут став національним університетом.
Змінилися і випускники. У кожного свій професійний шлях. Хтось став директором школи, а хтось 40 років трудився просто вчителем математики або фізики, хтось обрав іншу професію або виїхав за кордон. Але всіх їх об’єднує п’ять років спільного навчання на фізико-математичному факультеті. Випускники з’їхалися у стіни нашого університету, щоб зупинити стрімкий і бурхливий рух життя та озирнутися назад, а також згадати далекий 1981 рік, коли вступили на рідний фізико-математичний факультет. Згадати лекції, лабораторні, практичні та семінарські заняття, педагогічну практику, а також незабутні екскурсії, поїздки у гори, у студентські будівельні загони, на осінні збори врожаю. Зустріти дорогих і рідних людей – одногрупників та викладачів – і переконатися, що студентська дружба не підвладна часу. Пройтися рідними коридорами, посидіти у знайомих аудиторіях, повернутися спогадами в минуле, побачити обличчя дорогих викладачів, фотографії яких прикрашають стіни університету. Адже університет зберігає частинку кожного покоління, яке тут навчалося. Випускники згадали деканів факультету Дідика В.Ю., Гайдучка Г.М., Кланічку В.М., ректорів Кучерука І.М. та Васюту І.К., кураторів групи Сікору Б.С., Собковича Р.І., Охрончука В.І., викладачів Хоменко Л.Г., Дерягіну В.Г., Ступарик О.І., Малицьку Г.П., Мальовану Г.М., Городівську Н.Г., Возняк Л.С., Возняка О.М., Остафійчука Б.К., Василишина Б.В., Климишина І.А., Яцуру М.М., Рувінського М.А., Киричка П.П.
Випускники вдячні викладачам, що навчали їх, що сіяли зерна добра і розуму, вчили думати, аналізувати, ставати справжніми професіоналами. Більшість із них відійшла у вічність, та їхні настанови завжди з випускниками. Пам’ять про них жива! Хай Бог дарує багато років життя наставникам, які ще серед нас та продовжують працювати або перебувають на заслуженому відпочинку. Вічна та світла пам’ять однокурсникам, які відійшли у засвіти.
Варто було переступити поріг рідного факультету, як десь глибоко всередині ожили ті самі студенти, що поспішали на пари, готувалися до сесій, що писали шпаргалки, «бомби», які на парах в понеділок їли голубці, ну, звичайно, і вивчали закони фізики, доводили теореми математики, експериментували на лабораторних та практичних роботах, освоювали ази інформатики в далеких 1981-1986 роках та стали справжніми фахівцями своєї справи.
Випускники дякували рідному факультету за цю зустріч. Факультет живе, розвивається, приймає нові покоління. Цього року 300 вступників стали студентами, що не може не тішити. Факультет випускає у світ людей, які через десятки років з теплом будуть згадувати рідний заклад освіти, своїх викладачів, будуть вважати студентське життя найкращою порою юності.
Випускники вдячні теперішньому декану факультету математики та інформатики Сергію Шарину, який поділився досягненнями факультету і планами на майбутнє. Дуже приємно, що рідний факультет має високий рейтинг в Україні, стоїть поряд із математичними факультетами київських та львівських вишів.
Найціннішими у зустрічі були і є люди. Роки змінили зовнішність, місце проживання, але не стерли особливого зв’язку, студентської дружби і почуття студентської родини.
Неможливо повернути роки, але можна повернутися до них у спогадах, у зустрічах. Зустріч через сорок років нагадала наскільки важливо берегти своє минуле, тому стіни рідного факультету є місцем, куди хочеться повернутися знову і знову. Бо найцінніше – це не тільки дипломи, теореми, формули чи професійні знання, а дружба, людські стосунки, спільні спогади та відчуття, що колись були частиною одного великого, щасливого студентського життя.